За результатами резиденції відбулось відкриття виставки «Кривий ландшафт. Укорінення» в укритті університету ДУЕТ (площа Захисників, 2). 

Коріння. Поняття та образ, які набули в сьогоденні ваги надзвичайної. Минула вже чверть нового століття, розвиток суспільної думки та настроїв у якому давав надію на зменшення міжлюдської агресії, артикулював запит на екологічність стосунків, усвідомлення різноманіття, інклюзії та солідарності. Мільйони громадян України виходили на майдани, відчуваючи корінними для себе цінності волі та демократії. Російська війна спрямована на докорінне знищення всього цього. Серед практик її - урбіцид - прицільне руйнування міст, як середовищ формування та розвитку модерного світобачення, культурних обмінів, ідентитетів поза уніфікацією.
Звернення до свого коріння в цих реаліях є процесом природним та творчим. Ми хочемо зрозуміти, за що нас намагаються викорінити. І відкриваємо в цьому бажанні по-новому себе, наші родини, міста. Укорінення стає стратегією спротиву, ствердженням буття.
Текстильні роботи та інсталяція Єви Алвор поєднує рослинна образність й назва “Укорінення”. “Проростання в своє, рідне. Ці метафоричні корені, наче нервова система пронизують всі внутрішні органи. Укорінення як бажання бути своїм в своєму домі, на своїй вулиці, в своєму місті. Наші корені так болісно рвуться, відривають шматки живого серця, залишаючи їх тут, в рідній землі, яка народила нас. Україна зробила нас спільнокореневими”, - говорить художниця.Ландшафт Кривого Рогу для неї багатошаровий. Пласти геологічні, історичні, природні, досліджені й невідомі, виразні або затерті, крізь які проростає живе: “Щось надто темне, вкрите кіптявою і мороком – не докопатися – лише домисли і легенди. Щось вкрилось іржею через прагнення до забуття і бажання викреслити ці сторінки із життя та історії. А цей шар пахне металом, і цей запах викликає у мене моторошні асоціації з відкритою раною. Ось шар візуального шуму: вивіски, рекламні оголошення, графіті на стінах – це теж голоси міста. Я вдивляюся в нього наче в викривлене дзеркало, що я хочу там побачити? Істинне обличчя міста, чи можливо своє?”
Ася Яковлєва деконструює стан заколисаності та самовідтворення повсякдення, на який прирікає Кривий Ріг, як і інші постіндустріальні міста, споживацьке ставлення влади та бізнесу. “В Кривому все рівно”, - фраза, почута художницею під час резиденції, дала назву її об’єкту. Симетрична композиція з двох базальтових каменів, знайдених у сланцевих скелях Кривого Рогу, декорована рожевими та білими текстильними елементами - контраст матеріалів розкриває неможливість замінити рішення життєвих та урбаністичних питань поверхневими покращеннями. На каменях зображені роти, що поглинають ноги, уроборос втечі від відповідальності. “Перебування в місті викликало відчуття емоційного та енергетичного напруження – ніби перебування в епіцентрі, жерлі вулкана. Кривий Ріг постає для мене як точка максимального стиснення, місце оголеної істини про людину і світ, де стає видимим сам механізм реальності. Місто сприймається як концентрат історичних шарів насильства — імперського, тоталітарного, посттоталітарного, але без справжньої трансформації, лише з переінакшеним тим самим присмаком. У цьому сенсі Кривий Ріг виступає як універсальна модель сучасного людського буття”, - говорить Ася Яковлєва.
Скульптура Віталія Кравця “Перекотиполе” створена у співпраці з криворізькими ковалями з будівельної арматури різного діаметру. В практиці художника вона продовжує лінію комеморації досвіду триваючої війни. Робота присвячена вимушеним переселенцям, для багатьох із яких Кривий Ріг став прихистком. Міграції, депортації, переселення - наслідки колоніалізму, що вплинули на Кривбас. Географія їх карколомна. Так, у Кривому Розі на засланні помер у Голодомор останній монарх Хорезму Саїд Абдулла-хан. Він та його родичі поховані на цій землі у безіменних могилах.
“Перекотиполе є найвлучнішою метафорою відірваності від дому. У цієї рослини буквально немає коріння. Цей кущ-волоцюга, на жаль, став образом, у якому сьогодні можуть упізнати себе багато українців. Зруйновані архітектурні конструкції, деформований іржавий метал, розтрощений бетон. Зруйнована архітектура - не лише купа брухту, а й джерело нових візуальних образів”, - ділиться Віталій Кравець.
У русі пустельним ландшафтом перекотиполе розповсюджує насіння, з якого виростають нові рослини. До цього виду належить і Єрихонська троянда, яка може роками знаходитися у сплячому стані, ніби засохла кулька. Але потрапляючи до води знов розкривається заворожуючою квіткою. Так і українці, відірвані від звичного грунту, зберігають свій дух, свою пам’ять, свою волю до волі. І все це проростатиме далі.
Костянтин ДорошенкоКуратор проєкту

Відео з відкриття проєкту 

Фотографи Анна Бальвас, Катерина Петінова, Віктор Бойко

Відеозапис Artist Talk